Історія закладу

    Історичні відомості про наш заклад

    Школа №11. Добра і лагідна, вимоглива і справедлива, терпляча, як мудра мати, уже понад 48 років своїм теплом зігріває дитячі серця.

    Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №11 відкрита 31 серпня 1964 року.

    У 1999 році навчальний заклад отримав офіційний статус російськомовної школи і надає можливість вивчати повний курс трьох мов – російської, української, англійської.

    "Це коротенька довідка, а за нею – напружена плідна праця колективу школи з дня її створення і до сьогодні, шлях довжиною більш ніж 48 років." - згадує перший директор школи Плєшаков Михайло Павлович.

    «До 1964 року в місті Шостка склалося критичне становище з розміщенням дітей у школах. Збільшилася кількість дітей-школярів повоєнних років. До того ж стрімко зростали, розширювалися підприємства міста. Відбувалося інтенсивне будівництво житла, з’явилися нові вулиці, забудовані багатоповерхівками (Депутатська, К.Маркса, Кірова, Комуністична, Миру та ін.).

    Школи №2, 3, 5, 7 не змогли охопити всіх дітей. Багато з них працювали в повні дві зміни, а деякі навіть у три зміни.

    У 1962 р. Сумська обласна Рада виділила кошти на будівництво нової школи в м.Шостці, висунувши умову: будівництво школи повинно бути завершено до 1 вересня 1964 року.

    Школу побудували на стиці вул. К.Маркса і провулку К.Маркса на місці будинку садиби відомого Шосткинського лікаря Сербіна. Цегляна кладка й дах були готові весною 1964 р.

    Школу будувала субпідрядна будівельна організація «Шосткажитбуд» (начальник Бобін Микола Григорович).

    Здійснювала контроль за будівництвом другий секретар міськкому компартії Новикова Анастасія Іванівна.

    1 березня 1964 року мене, директора школи №5, Плєшакова М.П., викликав до себе завідуючий міськвно Большаков Микола Григорович і сказав, що міськком компартії призначає мене куратором школи-новобудови №11.

    Потім мене викликав до себе перший секретар компартії Козлов Юрій Миколайович і запропонував познайомитися з проектно-кошторисною документацією, доручив контролювати якість будівництва. Про всі зауваження я повинен був доповідати особисто йому, зустрічаючись з Юрієм Миколайовичем кожного дня о 7.00 Мені необхідно було терміново організувати замовлення шкільних меблів та іншого обладнання, організувати доставку, розвантаження і зберігання шкільного майна.

    Так починалася моя нова робота. Щоб погодити будь-які зміни в проектно-конструкторській документації, що виникали під час будівництва, мені доводилося двічі на тиждень їздити до міста Суми. Це було нелегко, бо тоді до обласного центру можна було доїхати лише одним рейсом автобуса на 15 місць.

    31 серпня 1964 року школа №11 була прийнята комісією міськвиконкому і введена в експлуатацію.

    У школі укомплектували 44 класи всіх вікових категорій (1500 учнів).

    Педколектив школи складався з 55 учителів, обслуговували 10 техпрацівників. Педколектив представляли в основному вчителі шкіл міста 2, 5, 7, 9. Моїми помічниками були завучі Буйницький Андрій Іванович (школа №9), Демченко Галина Андріївна (учитель математики, школа №2), Рогачова Ганна Михайлівна, яка працювала раніше в міськметодкабінеті (учитель математики), Глухівський Іван Олексійович (організатор позакласної роботи).

    Попереду була важка робота: створити міцний, працездатний учительський колектив, здатний втілити рішення дирекції в життя.

    Найважчим було згуртувати учнів, бо діти прийшли з різних шкіл міста, з різними здібностями (адже кожна школа намагалася позбутися невстигаючих, а також учнів із незадовільною поведінкою). Чого тільки були варті брати Крішкевичі, Ємельяненко, Клубович. Але завдяки педколективу ці учні закінчили школу і знайшли своє місце в житті.

    У 1964 р. два класи 11А і 11Б були переведені до школи №11 у повному складі зі своїми класними керівниками Большаковою Л.М. та Брязгухою Т.Л., бо школа №5 стала 8-річною.

    і учні, продовжуючи кращі традиції нашої школи, стали моїми помічниками в усіх починаннях (Копцелович Л., Бажко Л., Женилова О., Демченко С., Новикова В., Семенова Н., Хряпін В. та ін.).

    Які були вечори, концерти, спортивні змагання ! А конкурси художньої самодіяльності, походи!

    Згідно проектно-конструкторської документації, школа №11 також повинна б бути восьмирічкою, тобто передбачалося всього два кабінети – фізики та біології. Тому з перших днів роботи школи постало питання про створення кабінетів хімії, історії, суспільствознавства. І дирекція школи поставила задачу педколективу - перейти на кабінетну систему навчання з усіх основних предметів. Таким чином, школа №11 стала першою в Сумській області, яка перейшла на кабінетну систему навчання.

    До шкіл з 11-річним навчанням висували такі вимоги:

    – удосконалити викладання математики, фізики, хімії, біології (на уроках теорія повинна підкріплюватися практичним досвідом та навичками);

    – придбати технічні засоби навчання: кіноапарати, апаратуру для демонстрації слайдів, магнітофони, шкільну радіомережу та ін.).

    Військово-патріотичне виховання вимагало створення кімнати для зберігання зброї, будівництво стрілецького тиру, створення кімнати бойової слави, учнівської організації «Слідопит», військово-патріотичної гри «Зірниця».

    Усе це було виконано на початок 70-х. І школа стала повністю відповідати статусу 11-річної.

    У перші роки вчителі та учні з ентузіазмом упорядковували шкільну територію. На місці старого саду під керівництвом учителів біології Ліфіренка Д.К. і Стакана А.Д. діти посадили яблуні та груші, дикий виноград уздовж огорожі, розбили газони. З ініціативи директора Плєшакова М.П. посадили ялинки вздовж фасаду школи. Учителі обслуговуючої праці Костенко З.І. та Плєшакова Р.С. разом зі своїми учнями у внутрішньому дворі школи висадили кущі чайних троянд та інші квіти.

    Школа брала активну участь у всіх міських та обласних олімпіадах, інших заходах. Завдяки самовідданій праці згуртованої команди вчителів школа займала почесне місце серед навчальних закладів Шостки. Підсумок цього – великий відсоток випускників вступили та закінчили престижні вузи. Деякі випускники школи №11, які отримали вищу освіту, повернулися в рідну школу, щоб продовжити справу їх наставників (Ковбаса Таня, Федірко Гена, Плева Іра, Жирна Оля, Двоскін Льоня та ін.)»

    З 1981 року директором школи був Маханьок Сергій Миколайович.

    З 1984 року колектив очолювала Літкевич Віра Михайлівна, яка гармонійно поєднувала в собі якості мудрого та далекоглядного керівника і досвідченого вчителя.

    З 6 квітня 2005 року директор школи – Корнієнко Віолетта Леонідівна, з 1 лютого 2006 року – Черкай Наталія Григорівна, з 1грудня 2010 року – Бурлакова Наталія Миколаївна.

    Протягом 48 років заклад залишається звичайною загальноосвітньою школою. У 80-і роки учні школи мали змогу отримати не тільки середню освіту, але й професію продавця, слюсаря-ремонтника, токаря, працівника пошти. В 1990 році до школи були добудовані їдальня на 180 посадкових місць та стрілковий тир.

    Неабиякою окрасою школи є клумби та яблуневий сад.

    З 2003 року в школі запроваджене профільне навчання: учні 11-х класів навчаються в фізико-математичному, а 10-х - у технологічному (комп’ютерне навчання) та хіміко-математичному класах.

    Щороку учні школи стають призерами ІІ та ІІІ етапів Всеукраїнських учнівських олімпіад з базових дисциплін.

    А готують їх до перемог досвідчені, кваліфіковані, небайдужі педагоги, справжні фахівці своєї справи: Двоскін Л.Ю, Лежніна С.П., Гаєва Н.М., Гаєвий Ф.Ф., Гуринова М.Ю., Решітько С.П., Гарбуз В.В., Медвєдь Т.Г., Козинець О.Г., Ладинська Т.М., Вридник В.М., Нікітіна Н.В., Лукашенко Т.М.

    Справжньою гордістю навчального закладу є його «золотий фонд» - медалісти.

    Вони – візитка школи, найкращий витвір учительських сердець. За час існування школи було випущено 77 учнів із золотою та 59 учнів із срібною медалями. Однак високий відсоток медалістів серед випускників школи - не самоціль, адже головне завдання педагогічного колективу - забезпечення належного рівня знань учнів, який би давав їм можливість витримати конкуренцію при вступі у вищі навчальні заклади. Щороку більшість випускників стають студентами престижних закладів.

    Складається вчительське щастя з учнівських перемог. Скільки їх, як ластів’ят із гніздечка, вилетіло у широкий світ, щоб стати славою і гордістю школи: робітники і вчителі, лікарі і вчені, артисти і інженери, військові генерали і спортсмени. Серед них відомі в усіх країнах і за її межами Кановей Володимир – доктор математичних наук, Горбунов Олег – доктор біологічних наук, Пантелєєва Нінель – доктор біологічних наук,

    заслужений майстер спорту, Срібний призер Сеульської Олімпіади 1988р.

    Чемпіон світу 1983 року, Аргентина, срібний призер Чемпіонату світу 1986р.,

    Чемпіон Європи 1983,1987,1989 рр.

    МАЙСТЕР СПОРТУ МІЖНАРОДНОГО КЛАСУ, ЧЛЕН ЗБІРНОЇ УКРАЇНИ З ШОРТ-ТРЕКУ,УЧАСНИК 19 ЗИМОВИХ ОЛІМПІЙСЬКИХ ІГОР СОЛК-ЛЕЙК-СІТІ ( США),

    Судельський Андрій та Загородній Дмитро, лауреати багатьох міжнародний музичних конкурсів.

    Школа живе життям своїх дітей. Традиційними стали свято Театру спільно з колективами Сумського театру драми та музичної комедії ім. М.С.Щепкіна та Чернігівського драматичного театру ім. Т.Г.Шевченка, екскурсії та подорожі по рідному краю.

    Навчальний заклад - це не стіни, а та атмосфера, яку створює прекрасне братство вчителів та ветеранів, учнів та випускників школи, батьків – атмосфера напружених буднів, завзятих справ, веселих свят, блиск юних очей і це – головне.

    КОРИСНІПОСИЛАННЯ

    ЗНАЙТИНАС

    © 2024 . Всі права захищено. Розроблено веб-студією "Sigma"